Педагогічні будні нагадують ріку,із її плинним потоком та мерехтливим сяйвом поверхні. Цими мерехтливими блискітками є знакові події у житті факультету, важливі зустрічі, цікаві заходи, досягнення колег, успіхи студентів.
Особливу красу педагогічному простору надають досягнення наших випускників, їх успішні кроки у професійному життя. Тож хочу розповісти про нашу мужню випускницю-психологиню, співпрацею з якою, я, як викладач, керівник її магістерського дослідження, просто пишаюся.
Долю Каті Доманської (Романчук) легкою не назвеш. Величезна радість, народження сина-первістка, поєдналася із жахливою звісткою – у малюка ДЦП (дитячий церебральний параліч). Як відзначає Каті, це стало початком нового етапу, коли життя розділилось на ДО і ПІСЛЯ. І у цьому «після», найвагомішим стало прийняття рішення - ЗДОБУТИ ПРОФЕСІЮ ПСИХОЛОГА.
Уже маючи вищу освіту, Катя знову стає студенткою. Працюючи у Костопільській гімназії №8, як асистент вчителя, вона інтенсивно вивчає теорію і практику психологічної науки, щоб отримати необхідні знання, забезпечити сину можливість навчатися разом із однолітками у звичайній школі.
На сьогодні, Катерина Володимирівна допомагає уже не лише сину, вона проводить корекційні розвиваючі заняття для дітей із особливими освітніми потребами. Вона активний учасник громадської спілки батьків та молоді з інвалідністю «Сонячний промінь».
Для підвищення фахової майстерності наша випускниця продовжує постійно навчатися. Це і щорічні курси з основ інклюзивного навчанні (із отриманням відповідних сертифікатів), і оволодіння новими прийомами взаємодії із дітьми у межах курсу «ГЛИНОТЕРАПІЯ У РОБОТІ ПСИХОЛОГА».
Війна змусила молодого психолога стати учасником проєкту «ЕНЕРГІЯ РОДИНИ - МАЙБУТНЄ ДИТИНИ», метою якого є надання психологічної підтримки сімей осіб із синдром Дауна у кризовий період, спричинений війною.
Як зазначає Катя, «Сьогодні я із впевненістю можу сказати, що професія обрала мене, а не навпаки. Щиро прагну стати прикладом для мам, у яких дітки з інвалідністю, у яких часто опускаються руки. Я не виключення. Були і злети, і розчарування, але я впевнено йду до своєї мети - ДОПОМОГТИ ТА НАДИХНУТИ, і знаю точно - ВСЕ МОЖЛИВО. Наші дітки мають можливість та право навчатись у звичайних школах, у звичайному класі, у середовищі однолітків».
Прийнявши виклик долі, Катерина не лише змогла вистояти, а й навчилася протистояти їй, боротися не лише за своє майбутнє, а і й за щасливе майбутнє родин, що потребують психологічної підтримки у вихованні дітей із особливими освітніми потребами.
Тож, Катю, викладачі кафедри вікової та педагогічної психології не лише пишаються твоєю цілеспрямованістю, мужністю, людяністю, а й щиро бажають, щоб твої особистісні і професійні наміри ЗДІЙСНЮВАЛИСЯ.
 |
 |
 |
