Війна наповнила наше сьогодення відчуттям невизначеності та стресу. Для збереження контролю над собою, набуття вмінь допомагати собі і іншим навчимося виокремлювати ознаки стресу на трьох рівнях: фізіологічному, психоемоційному, поведінковому.
Отже, при появі стресу з’являються специфічні ознаки його переживання:
- на фізіологічному рівні: прискорений пульс, підвищене потовиділення, тахiкардiя, болі в шлунку, прискорене дихання, напруга м’язів, зубний біль;
- на психоемоційному рівні: переживання страху, печалi, гнiву, порушення когнітивних процесів: нездатнiсть зосередися, порушення концентрацiї уваги, розлади запам’ятовування, помилки мислення, вiдсутнiсть упевненостi в собi, метушливi думки, сум`яття, труднощi прийняття простих рiшень, панiка;
- на поведінковому рівні: дратiвливiсть, неспокій, агресивність, неуважність, часте потрапляння в неприємні ситуації, конфлікти, збільшення кількості викурених сигарет, споживання алкоголю або інших психоактивних речовин, лiкiв, поява ступору, зажатості або нав’язливих рухів.
Фази динаміки стресу:
- Фаза тривоги. На початковому етапі виникнення тривожних станів особистість мобілізує ресурси для зустрічі із загрозою. Відбуваються біологічні та психологічні реакції, які обумовлюють боротьбу або втечу. Опір спочатку знижується – «фаза шоку», а потім включаються захисні механізми – «фаза протишоку».
- Фаза опору – резистентності, стійкості, адаптації. Організм (чи особистість) намагається опиратися загрозі або справлятися з нею. За рахунок напруги систем, що функціонують, досягається пристосування до нових умов.
- Фаза виснаження характеризується схильністю до втоми. Якщо дія стресу продовжується і людина неспроможна адаптуватися, це може виснажити ресурси організму і психіки.
Перші дві стадії – тривоги й резистентності – це етапи, коли формується еустрес (позитивний, активізуючий адаптаційний стрес) – він сприяє підтриманню та збереженню фізичного і ментального здоров’я людини.
На третій стадії загальний адаптаційний синдром набуває характеру руйнівного процесу – дистресу.
