Канікули позаду. Проминули наче мить. Ось уже і другий день навчання добігає кінця. Видався він не з легких. Співпадіння розкладів на різних факультетах явно перенаситили викладацькі будні. Шість лекційних занять під звуки сирен – справа не з легких, та все ж, і на завершення цього складного дня, хочеться говорити не про втому, а про той великий дарунок, який отримуєш від студентів – віру в завтрашній день, впевненість у тому, що твоя праця недаремна.
Приємно пояснювати тим, хто хоче знати, кому цікаво, хто слухає, уточнює, дивується, доповнює. У таких умовах і сирени сприймаються як менш докучливі та й час летить швидко. Не вдалося пронизливим звукам повітряних тривог зруйнувати атмосферу молодіжного оптимізму й допитливості, що панували сьогодні на наших заняттях. Тож, мої любі студенти, і першокурсники, і третьокурсники, і заочники – «Так тримати!».
І ще, перефразовуючи сьогоднішнє жартівливо-оптимістичне повідомлення голови Миколаївської ОДА В. Кіма («Поки ракети летять, а ми дороги ремонтуємо»), позначимо і наші спільні наміри: «Війна війною, а школі потрібні фахівці». Цим сказано все. Тож будемо вчити і вчитися. Хай навчальний семестр буде для вас, наші майбутні психологи і педагоги, плідним та успішним! А вашим батькам від викладацького колективу – велика шана за той надійний тил, що створюється ними для вашого професійного зростання.
